Це питання нині дуже турбує багатьох працівників
ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Промислове підприємство-велетень ледь животіє! Що турбує численний колектив? Чим занепокоєні працівники? Який настрій та атмосфера
панують на підприємстві? Дізнавалися із перших уст…
Найперше, нам вдалося поспілкуватися з працівниками. Серед них – слюсар механоскладальних робіт Геннадій Бєркало. Трохи ніяковіючи від уваги преси і об’єктивів фотокамер, Геннадій Миколайович без відриву від виробництва прокоментував:
– Та скільки пропрацював? Майже все трудове життя минуло на вагонобудівному заводі! Вже й до заслуженого відпочинку зовсім трохи лишилося… Головне сьогодні – щоб робота була!
– Які проблемні питання на часі, запитуєте? Хотілося, щоб у нас були замовлення, а отже, і можливість стабільно, продуктивно працювати, – долучається до діалогу його колега по цеху Сергій Манаєнков.
– А зарплату яку отримуєте? – поцікавився хтось із журналістів.
– А як ви гадаєте, якою буде заробітна плата, якщо працювати по чотири, а то й по три дні на тиждень? Звідкіля зарплаті взятися за таких умов, – риторично відповів співрозмовник. – Щоб її отримувати, потрібні замовлення. А їх немає, тому й стан справ такий. Якщо взяти конкретно наш цех, то ми ще тримаємося, хоч більш-менш на плаву. І тільки завдяки тому, що здійснюємо капремонт електропотягу. Якби цього не було, взагалі б без роботи…
Продовження читайте на сторінках газети “Село полтавське”
