Здається, кохання – це не лише надрив і спалах чуттєвості та емоцій. Воно ще й у турботі про щоденні потреби близької людини, у спокійному теплі долонь, у мовчазній згоді й розумінні того, що не завжди є гарний настрій та бажання підтримувати розмову. Таке кохання дуже прагматичне й одночасно безкорисливе, без нього складно жити, неможливо існувати, а щоб зберегти – доводиться важко працювати над залагодженням найдрібніших нюансів та щоденно миритися з найважчою із залежностей – залежністю від коханої людини. Неможливо весь час жити на лезі ножа або на краю безодні. Іноді хочеться перепочити й отримати затишний притулок у безпечному місці, а для відчуття щастя достатньо найбанальніших та найпростіших речей: звичайної розмови, розмірених стосунків, сутінків за вікном, приємного тепла оселі, буденних клопотів довкола спільної дитини і відсутності суперечок з людиною, яку любиш. (Мелодія кави у тональності кардамону. Наталя Гурницька)
Пошук
Про нас
Обласна газета “Село полтавське” Заснована у 1991 році
Сторінки
Останні новині
Молоко в корови на язиці
24 Грудня, 2020Микола РІЗНИК: «У нас кожного дня маленькі перемоги!»
7 Грудня, 2020Інформація
Категорії
- Відеорепортаж (3)
- Відповідальне партнерство (16)
- Гості редакції (14)
- Думка редактора (4)
- Наші проекти (17)
- Сила громади (18)
- Усе буде АГРО! (42)
- Фахова думка (14)