Усе буде АГРО!

Молоко в корови на язиці

Добре відомо, що розвинуте тваринництво – один із найважливіших елементів продовольчої безпеки країни. На жаль, у питанні його розвитку як і по країні в цілому, так і по нашій області намітився стійкий спад.
Тридцять років тому, в 1990 році в Полтавській області чисельність ВРХ становила 1258,4 тис. голів, а на кінець 2019 – початок 2020 року –
209,8 тис. голів, або в 6 разів менше.

До речі, це в 3,5 рази менше, ніж було ВРХ у Полтавській губернії в 1912 році. Тоді наявність ВРХ у селянських господарствах становила 750,0 тис. голів (20,2 шт. рогатої худоби на 100 жителів губернії).
Ріст виробництва тваринницької продукції неможливий без створення кормової бази, яке базується на сучасних досягненнях сільськогосподарської науки. До речі, говорячи про кормову базу, слід відмітити, що разом зі зменшенням поголів’я тварин у господарствах різко зменшились і площі посіву кормових культур. Якщо взяти для прикладу останні 15 років, то кукурудзи на силос і зелений корм у минулому році посіяли 27,0 тис. га проти 105,4 тис. га в 2004-му, багаторічних трав – 32,8 тис. га проти 85,0 в 2004 році, однорічних, відповідно, 15,0 тис. га проти
65,2 тис. га.
Ось чому головним завданням кормовиробництва останніми роками є інтенсивне використання кормових угідь для забезпечення тваринництва повноцінними кормами, особливо збалансованими щодо протеїну.
В умовах інтенсивного землеробства найбільш раціонально використовувати технології виробництва кормів із широким впровадженням сумісних і ущільнених посівів кормових культур. Цей спосіб дозволить забезпечити більш повне й обґрунтоване використання природних ресурсів, а також повноцінне харчування тварин.
Однією з головних переваг змішаних посівів кормових культур, а саме кукурудзи і кормового (цукрового) сорго, є збільшення сумарної листової поверхні та покращення її властивостей за рахунок оптимального розміщення в просторі. При цьому виникає можливість підвищення коефіцієнту сонячної радіації і більш повного її використання при фотосинтезі, тоді як при вирощуванні культур у звичайних посівах величезна кількість даного енергоресурсу втрачається безповоротно.
До речі, сорго, яке вирощується в дуеті із силосною кукурудзою, відрізняється високою ґрунтовою і повітряною посухостійкістю. А це надзвичайно важливо в наш час, коли відбувається процес глобального потепління, яке приносить щорічно в нашу область досить тривалі посухи.
Завдяки потужній кореневій системі, а також особливостям будови листового апарату в період посухи сорго (як кормового, так і зернового напрямку) здатне призупиняти ріст, а при випаданні опадів відновлювати життєвий цикл і забезпечувати нормальні врожаї. До речі, сорго – одна з найбільш солевитривалих культур, у зв’язку з цим дуже пластична до ґрунтів, на яких вирощується.
Листя як кормового, так і зернового сорго подібні до кукурудзи. Більшість рослин сорго мають більшу загальну площу листя, ніж кукурудза, через більшу кількість вузлів на рослині.
Врожайність біомаси та якість кормів кормового сорго можуть бути отримані з використанням набагато меншої кількості вологи, ніж це потрібно кукурудзі. Продуктивність його – 70–80 т/га зеленої маси.
Під урожай 2021 року
ТОВ «Полтава-Насіння» реалізує товаровиробникам гібрид кормового сорго Шугаргрейз. Шугаргрейз – це гібрид цукрового сорго. Його головною перевагою є вміст цукру 25–30%, що значно покращує якість та засвоюваність корму. Стебла, м’які та соковиті, охоче поїдаються тваринами та мають високу перетравлюваність.
Гібрид можна використовувати як на силос, так і для свіжого споживання тваринами. Для оптимального балансу між рівнем урожаю та якістю кормів рекомендовано збирати Шугаргрейз на силос у фазі молочно-воскової (ближче до воскової) стиглості зерна або коли вологість рослин складає близько 68–70%.

Продовження читайте на сторінках газети “Село полтавське”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *