«Цього року в листопаді Полтавська державна аграрна академія святкуватиме 100-літній ювілей. Пишаємося цим! Адже за роки існування заклад став потужним осередком, який відкриває все нові й нові імена в аграрній історії України; а також ядром, навколо якого гуртуються відомі, успішні сучасники. І цей зв’язок поколінь не розірвати».
Фірмова посмішка, лагідний і доброзичливий погляд, завжди бездоганний вигляд і, звісно ж, гострий розум – такою вже стільки років поспіль знаємо ректора ПДАА Валентину Аранчій.
«Жінка, яка вміє тримати «марку», але водночас бути надзвичайно тактовною до оточенн», – так відгукуються про неї друзі й колеги. І ми розуміємо чому, бо Валентина Іванівна нещодавно «зробила й наш день». Ранковий діалог видався наскільки теплим і приємним, що й далі весь день з її легкої руки склався так само. От правда: все вирішує післясмак. Усе і в усьому. І він, зазвичай, і є вирішальним.
Найперше, що давно хотілося запитати у Валентини Іванівни, як їй, жінці-ректору, ведеться серед переважно чоловіків-колег? Є нагода. Тож із цього й почали.
– Добре. Комфортно, – посміхається. – Справа в тому, що я не той лідер, який буде встановлювати межу між чоловіком і жінкою. Для мене люди є хороші і навпаки. На щастя, на моїй життєвій дорозі траплялися переважно позитивні особистості. А ще плюс до всього в мене був хороший батько, чудовий чоловік, у мене є хороший брат, син і троє хлопців-внуків. Тому я з усіма чоловіками знаходжу спільну мову й поважаю їх. Якщо ж брати конкретно систему агроосвіти, то нині в Україні 17 аграрних вишів і у двох із них жінки-ректори: в Уманському садівництва та ПДАА. Цікавий момент: директором науково-методичного центру агроосвіти в Києві також є жінка – Тетяна Дем’янівна Іщенко. І з усіма я своя серед своїх.
«Найбільше мені дала ПДАА»
Зізнався журналістам газети «Село полтавське» у нещодавній розмові фермер Володимир Ярошенко. Він, вдумаймося(!), витратив понад 30 років на освіту, зокрема й закордоном. І послужний список відомих аграрних імен, які свого часу були студентами ПДАА, можна продовжувати й продовжувати. Не інакше, як майстерня кадрів.
Повну версію статті читайте в газеті “Село полтавське”, №8, 2020р.
