Усе буде АГРО!

Віктор ГЕРАСЬКО: «Бджоли створюють гармонію у вулику, а я – красу навколо»

Круговерть життєва набридла. Займався бізнесом, потім працював на будівництві, кермував таксі, робив ремонти. Та все не те. Як виявилося пізніше, гармонії бджолиного життя прагнула його душа. Віктор Герасько з Миргорода – уже п’ять років помічник відомого на Полтавщині бджоляра Сергія Величка на племінній пасіці з розведення української степової породи бджіл ДП «ДГ імені Декабристів» Миргородського району.
А починав усе вже у зрілому віці, як-то кажуть, із нуля…

«Вітю, це ж не цеглини! Це бджоли!»
Одного разу герой нашої розповіді завітав до згаданого вище Сергія Величка. А в того напередодні початку бджолярського сезону несподівано звільнився помічник. Засмученому знайомому Віктор Герасько запропонував свою кандидатуру. «Вітю, це ж не цеглини, – безнадійно махнув рукою Сергій Миколайович і наголосив: – Це бджоли!» «Серйозно, Сергію, візьми мене, не хочу будувати», – не здавався Віктор Анатолійович.
Удома він увімкнув ноутбук і почав ознайомлюватися з інформацією про бджіл, промислове виробництво меду в Канаді, Франції. Дійшов уже до штучного осіменіння. Кожного тижня Віктор Герасько телефонував до Сергія Величка і розповідав «вивчений матеріал». Той спочатку відповів: «30% я тебе беру». «Знаю систему вуликів», а у відповідь: «беру 50 на 50». Після 70-відсоткової гарантії прийому на роботу Сергій Миколайович запропонував зробити пробу на алергію. Майбутньому працівнику «посадили» бджолу. «Мабуть, ми півгодини спілкувалися, – згадує Віктор Герасько. – Дивимося, а ніякої реакції. Лише червона плямочка. Сергій Миколайович здивувався: «У мене після зими, незважаючи на 25 років стажу у бджільництві, більше пухне, ніж у тебе – ноль. Пиши заяву».
Грізний «поцілунок» бджоли і… її гармонія
У дитинстві він панічно боявся жалення бджіл. Свого юного помічника на пасіці дідусь одягав у халата, на голову – шапку, та ще й ретельно замотував. Та бджілка знаходила «шпаринку», щоб «поцілувати» хлопчика. «Я наче весь переломаний, порізаний, багато операцій переніс, – розповідає Віктор Анатолійович, посміхаючись. – Усього цього менше боявся, ніж жалення бджоли. Але вражала, захоплювала, зачаровувала гармонія бджолиного життя».
Спочатку помічник Сергія Величка косив траву та топив віск на пасіці, уважно придивлявся до робіт, які виконував досвідчений бджоляр. Сергій Миколайович захистив кандидатську дисертацію, присвячену цілющим властивостям бджолиного хліба – перги. Племінна пасіка – це його дітище. Нині Віктор Герасько вдячний своєму начальнику й наставнику за пройдений «університет». Згодом закінчив ДНЗ «Гадяцьке аграрне училище» за спеціальністю «Бджоляр», а цього року опановує матковивідну справу. Висловлює вдячність і директору цього навчального закладу Наталії Сенчук за змістовний процес навчання і вболівання за професійну долю своїх випускників.
«Живу пасікою»
Зізнається уже професійний бджоляр і додає: – «Відвідувачі пасіки при ДП «ДГ імені Декабристів» дивуються, який навколо порядок, і цікавляться: коли все встигаю. А я встаю о 4-й годині ранку, їду на пасіку. Тут роздягнувся і пішов косити. Свіже повітря. Спів солов’їв. Обкошую усі точки, поки бджола спокійна й не літає. Я звик до порядку. Навіть на будівництві, де працював і там жив, завжди спав у чистому. Вважаю: бджоли створюють гармонію у вулику, а я – красу навколо них».
На пасіці у перший рік роботи Віктор Герасько своїми руками змайстрував сховище для стільників, обладнав сонячні воскотопки. Минулоріч тут уже поставили сонячні батареї. Пасічники прагнуть запроваджувати новинки науково-технічного прогресу. Важку працю бджолярів полегшують дві 16-рамкові медогонки, лінія з розпечатки, яка дає можливість відкачувати 1,5 т меду за день, діє цех із переробки бджолопродукції.
Повністю змінено систему вуликів – перейшли на двокорпусні 10-рамкові. ДП «ДГ імені Декабристів» підтримує раціональні пропозиції пасічників. У свою чергу господарство успішно реалізовує бджолопакети.
Збільшується і кочова пасіка. На початку роботи Віктора Гераська обладнали одну платформу на 24 бджолосім’ї, а нині побудували 6 платформ на 50 бджолосімей.
П’ять років дружби чистолюбів
П’ять років спілкування з Божою комахою не минули даремно для героя нашої розповіді. Він став набагато спокійнішим. «Вимоги» бджоли – чіткі й конкретні. Не так, як на будівництві: оце темніше зробити, знову щось переробити. Головне – праця пасічника без бруду й пилу. Як і бджола, Віктор Герасько полюбляє чистоту.
Свою пасіку він уже розвинув до близько 50 бджолосімей. Його і зараз захоплює дивовижний світ крилатої працелюбної чарівниці. А що Віктор Анатолійович попросив би у чарівної золотавої бджоли? «Щоб держава підтримувала пасічників і промислові пасіки, – відповів бджоляр і зітхнув: – На жаль, немає гідної ціни на мед. Із кожним роком нам і Божій комасі усе складніше. Але, незважаючи ні на що, все сильніше вабить бджільництво».
Марина ДЕМЧЕНКО.
Фото з архіву Віктора Гераська.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *